Feldman vs. Azarov & State Tax Administration

Державної податкової адміністрації України Азаров Микола Янович

2) Державна податкова адміністрація України

1.1. 16 травня 2002 р. Азаров Микола Янович виступаючи в якості посадової особи - Голови Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) на прес-конференції яка відбувалася в ДПАУ розповсюдив неправдиву інформацію щодо заявника, яка порочить честь, гідність і ділову репутацію заявника та завдає шкоду законним інтересам і правам заявника.

1.2. Розповсюджена Азаровим М.Я. інформація була опублікована багатьма засобами масової інформації і розміщена на сайтах в мережі Інтернет.

1.3. Так, на сайті „Подробності” в мережі Інтернет за адресою http://podrobnosti.ua/opinion/2002/05/16/25011.html, було опубліковано повідомлення датоване [16.05.2002 18:53] яке містило розповсюджену суб’єктами оскарження інформацію наступного змісту (мовою оригіналу):

„Беседа якобы президента Украины Леонида Кучмы с якобы председателем Государственной налоговой администрации Николаем Азаровым относительно банка "Славянский", которая якобы зафиксирована на пленках Николая Мельниченко, была смонтирована по поручению бывшего вице-президента этого банка Бориса Фельдмана. Об этом заявил на пресс-конференции 16 мая сам председатель ГНАУ Николай Азаров.

По его словам, ГНАУ получила информацию, что Борис Фельдман дал поручение относительно фальсификации разговора президента и Николая Азарова за три месяца до того, как этот фрагмент записей Николая Мельниченко был обнародован.

По словам Николая Азарова, задолго до обнародования записей Мельниченко он выступал с заявлениями о преступной деятельности руководителя банка "Славянский" Бориса Фельдмана. Как отметил Николай Азаров, его заявления относительно преступной деятельности Бориса Фельдмана были официально зафиксированы.”

1.4. На Інтернет-сайті PART.ORG.UA за адресою http://part.org.ua/index.php?news=45075381 було розміщено повідомлення датоване [17.05.2002 09:56] під заголовком „Азаров заявляет о политическом давлении на налоговые органы” в якому з посиланням на суб’єктів оскарження була наведена наступна інформація (мовою оригіналу):

1.5. „В частности, отметил Н.Азаров, "беспрецедентное политическое давление", попытки "купить, запугать" предпринимались в течение всего следствия по банку "Славянский". По его словам, у ГНАУ имеются сведения о том, что обвиняемый вице-президент банка Борис Фельдман давал указание, "чтобы на пленках майора Мельниченко появилось, что мы (ГНАУ) выполняем политический заказ"”

1.7. Таким чином, в розповсюдженій суб’єктами оскарження інформації містяться твердження про те, що 1) заявник причетний виготовлення начебто підроблених аудиозаписів розмов між Азаровим М.Я. та Кучмою Л.Д., і вказані аудиозаписи є підробленими 2) заявник скоював злочини чи займався злочинною діяльністю

1.8. Вказані твердження є такими що порочать його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки ані причетність до виготовлення і розповсюдження підроблених і неправдивих аудиозаписів, ані злочинна діяльність з точки зору заявника є несумісними з тими поняттями честі і гідності яких заявник дотримується, і розповсюдження вказаної неправдивої інформації щодо заявника вочевидь порочить його ділову репутацію.

2.1. Порушення права заявника передбаченого ч. 1 ст. 3 та ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 7 ЦК України

2.2. Ч. 1 ст. 3 Конституції України встановлює: „Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”

2.3. Ч. 4 ст. 32 Конституції України встановлює: „Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе ... та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.”

„Громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо відомості, зазначені в частині першій цієї статті, були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані, у тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містить документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається. Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом”

2.5. Порушення права заявника передбаченого п. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ч. 1 ст. 62 Конституції України.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доти, поки йогу вину не буде доведено згідно з законом.

(Everyone charged with a criminal offence shall be presumed innocent until proved guilty according to law.)

2.7. Цей принцип закріплений також у ч. 1 ст. 62 Конституції України: “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину ... доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.”

2.8. В рішенні у справі Аллене де Рибемон проти Франції (Allenet de Ribemont vs. France[1]) Європейський суд зазначив: “Суд вважає, що посягання на презумпцію невинуватості може здійснюватись не тільки суддею чи судом але також іншою публічною владою[2]”(п. 36 Рішення)

2.9. Суд постановив що у справі Аллене де Рибемон публічні заяви (на прес-конференції) співробітників поліції, які безпосередньо після арешту заявника (тобто до винесення остаточного рішення суду) стверджували що він є співучасником злочину повинні бути визнані порушенням п. 2 ст. 6 Конвенції. Суд визнав що була “наявна заява про винність, яка з одного боку спонукала громадськість повірити в неї, з другого боку – попереджало оцінку фактів справи компетентними суддями” (п. 41 Рішення)

2.10. Цілком очевидно, що аналогічні дії суб’єктів оскарження у даній справі також є порушенням п. 2 ст. 6 Конвенції, щодо права заявника вважатися невинуватим доти, поки йогу вину не буде доведено згідно з законом.

2.11. Можливі посилання суб’єктів оскарження на наявність вироку суду від 19 квітня 2001 р. щодо визнання заявника винним у вчиненні злочинів не є обґрунтованими, оскільки цей вирок не набрав чинності.

3. Щодо процесуальної історії спору і порядку розгляду цієї позовної заяви.

3.1. Фельдман Б.М. 17 травня 2002 р. звернувся з скаргою аналогічною цій позовній заяві і з відповідними вимогами до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку гл. 31-А ЦПК України.

3.2. Однак ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осіпової Л.О. від 23 травня 2002 р. Фельдману Б.М. було відмовлено у прийнятті цієї скарги, при цьому в ухвалі суддя зазначила що цей спір повинен розглядатися в порядку позовного провадження і не може бути розглянутий в порядку гл. 31-А ЦПК України. Таким чином, позивач змушений звернутися до суду з цими вимогами в порядку позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 3, 8, 22, 32, 55, 124 Конституції України, ст. 7 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 65 і 137 ЦПК України,

1. Визнати дії Державної податкової адміністрації України та Голови Державної податкової адміністрації України Азарова М.Я. щодо розповсюдження інформації про заявника викладеної Азаровим М.Я. на прес-конференції в ДПАУ 16 травня 2002 р. – неправомірними.

2. Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України та Голову Державної податкової адміністрації України Азарова строк 7 днів з дня прийняття рішення суду спростувати зазначену інформацію повідомленням наступного змісту: „1) твердження про те, що розповсюджені М.Мельниченком аудиозаписи розмов між Азаровим М.Я та Кучмою Л.Д. щодо Б.Фельдмана і банку „Слов’янський” є підробленими – не відповідають дійсності; 2) інформація про те, що Б.М.Фельдман причетний до підробки аудиозаписів цих розмов не відповідають дійсності; 3) твердження про те, що Б.М.Фельдман займався злочинною діяльністю не відповідають дійсності”

3. Зобов’язати Державну податкову адміністрацію України та Голову Державної податкової адміністрації України в цей же строк про спростування вказаної інформації офіційно повідомити шляхом проведення відповідної прес-конференції в приміщенні ДПАУ, а також передати відповідну інформацію Інформаційним агентствам „Інтерфакс” та „УНІАН” для подальшого розповсюдження.

4. Допустити негайне виконання рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 204 та п. 2 ч. 1 ст. 218 ЦПК України

- копії зазначених повідомлень на Інтернет-сайтах „Подробности”, „Українська правда”, „Майдан”, „PART.ORG.UA”, Версии.com, Украина.ру, Обозреватель.

- копії довіреностей Агєєва В.М. та Федура А.А.

- копія ухвали судді Осіпової Л.О. від 23.05.02 р.

[1] Allenet de Ribemont v. France (див. http://hudoc.echr.coe.int/Hudoc1doc/HEJUD/sift/499.txt, див також. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т. Т. 2. – М.: Изд. НОРМА, 2000, стр. 85-88)

[2] “The Court considers that the presumption of innocence may be infringed not only by a judge or court but also by other public authorities”